Людмила Д. Чекаленко. САНКЦІЇ: ВЧОРА, СЬОГОДНІ, ЗАВТРА
31.07.2017. Зовнішні справи. 2017. №7. С.10-14.
Див.: http://uaforeignaffairs.com/ua/ekspertna-dumka/view/article/sankciji-vchora-sogodni-zavtra/
УДК 327:94. Summary. The author provides information on a phenomenon like sanctions. There are parallels from the historical past regarding their application. The modern mechanism of their implementation against the aggressor is explained.
Key words: sanctions, crusades, coercion to peace
Анотація. У статті подається інформація про таке явище як санкції. Проводяться паралелі з історичного минулого щодо їх застосування. Пояснюється сучасний механізм їх впровадження проти агресора.
Ключові слова: санкції, хрестові походи, примус до миру.
Санкції, як інструмент впливу і покарання, набули особливої популярності із завершенням Другої світової війни і прийняттям Статуту Об'єднаних Націй, а в ХХІ столітті мають особливе значення, зокрема у зв'язку з подіями навколо України.
Суспільство вже звикло до часто вживаного терміну та уявляє його сутність. Що ж це поняття означає? Український енциклопедичний словник подає наступне визначення цього терміну: "...санкція - елемент правової норми, в якій зазначаються заходи державного примусу в разі невиконання, порушення засад міжнародного права" [1]. Отже, як випливає з визначення, завдання санкції - забезпечувати здійснення вимог правової норми. Шукаємо це поняття в латині: "sanctio" - "сувора постанова, засоби примусової дії за порушення встановленого порядку". Тобто суворий примус за порушення порядку.
Оксфордський словник визначає "санкції" як офіційне розпорядження (рішення) щодо обмеження торгівлі, різноманітних контактів з тією або іншою країною з метою дотримання засад міжнародного права. Водночас, і як напрям дій, що використовуються у разі необхідності, з метою примусу будь-кого дотримуватися закону або поводитись відповідним чином [2].
Наведемо формулу провідного аналітика міжнародного права В. А. Василенка щодо санкцій. На переконання відомого ученого, "реалізація міжнародно-правової відповідальності завжди пов'язана з зобов'язаннями суб'єктів-правопорушників, а застосування міжнародно-правових санкцій - з правоможністю потерпілих суб'єктів", "санкції є наслідком відмови порушника добровільно виконувати зобов'язання відповідальності. "Відповідальність первинна, санкції - вторинні" [3].
Отже, санкції - засіб примусу будь-кого діяти відповідно до міжнародних правових стандартів. Звідки походить це поняття і явище? Можливо, у витоках зможемо знайти відповідь на ці питання, а також щодо різноманітних способів застосування санкцій та про результативність санкціонування. Пошук коренів походження санкцій приводить нас до глибокого минулого. Як доводить історія, явище санкцій виникло в результаті хрестових походів. Яким чином хрестові походи пов'язані із санкціями? Якими вони були і заради чого здійснювались? Чи мають єдине походження "санкції" і "санктус"? З'ясовуємо, що ці поняття походять від одного кореня. Поняття "санктус" (лат. Sanctus) тлумачиться, як "святий". У часи хрестових походів було застосовано також з метою пояснення суті й намірів розповсюдження християнства.
Хрестові походи здійснювалися під знаменами релігійної святості, що у подальшому було використане для формування і тлумачення санкцій. У такому випадку санкції розглядалися як покарання за гріхи, вчинені іншими. Як пояснювали натхненники хрестових походів: далеко нехристиянська поведінка їх учасників санкціонувалась церковними босами заради становлення європейської християнської цивілізації. Таке тлумачення видається доволі серйозним закидом у звинуваченні в жорстокості навіть за умов святості. При цьому згадаємо, що будь-яке становлення нового в людському суспільстві не відбувалося без насильства і кровопролиття. Уточнимо, що подібні засоби були характерними саме для раннього християнства, яке ставало на ноги через тиск, примус, знищення непокірних.
Аналізуючи ситуацію сьогодення із загостренням проявів тероризму, спадає на думку дефініція, висловлена низкою дослідників хрестових походів, яка полягає в тому, що сучасний тероризм є наслідком хрестових походів середньовіччя. З таким положенням можна погодитися, а можна й заперечити. Можливо, тому молода креативна субстанція перехідного етапу на зламі ХХ-ХХІ століть - ісламська цивілізація - також відвойовує своє право на існування, право на посилення і право на розповсюдження - охоплення власним впливом якомога більшого ареалу територій і населення. Однак, це - інша тема дослідження.
Відомо, що хрестові походи, здійснювані як військові експедиції з метою визволення Святої Землі, зазнали краху. Спричинили значні людські втрати як серед населення країн Сходу, так і серед самих учасників. Під час походів знищувались пам'ятки культури, бібліотеки, палаци... У результаті Четвертого Хрестового походу було зруйновано Константинополь - центр східної християнської культури. Хрестові походи спричинили погіршення відносин між Європою і країнами Сходу, християнським та ісламським світами. При цьому привертає увагу інша думка: буддизм розповсюджувався без битв, облоги міст і хрестових походів [4].
У науковій історичній літературі можна зустріти різні погляди на санкціоновані хрестові походи. Деякі дослідники негативно характеризують їх результати. Водночас інші доводять, що походи були важливим поштовхом до розвитку Європи. Серед позитивних наслідків зарубіжні автори виокремлюють: посилення влади і заможності католицької церкви; політичні плюси, що полягали у зламі застійної влади феодальної аристократії, плюс привернення уваги до потреб населення. Політичні дивіденди отримали міста, які стали транзитними торгівельними центрами (Венеція, Піза, Генуя); зародилося бюргерство, що отримало додаткові статки в результаті загарбаних багатств. До політичних наслідків також зараховують факт відсунення на три століття дати падіння Константинополя під ударами Османської імперії; зміцнення Німеччини, що протистояла черговій хвилі мусульманського вторгнення, яке зупинилося на європейському континенті у ХV столітті [5].
Позитивно характеризується вплив хрестових походів не тільки на розвиток торгівельних, комерційних зв'язків, а також на соціальний, духовний, інтелектуальний розвиток суспільства. Серед соціальних наслідків хрестових походів виокремлюється легенда про романтичність цих пригод, що дало поштовх розповсюдженню лицарства, а також про поширення контактів з культурою Сходу. Спостерігається "пробудження Європи", її інтелектуального розвитку. Європа змогла почерпнути цивілізаційні переваги Сходу, розвивати науку, техніку, мистецтво, освіту, що, врешті-решт, сприяло інтелектуальному вибухові, відомому як Відродження. До того ж, Захід збагатився трофеями Сходу, прийшов час до нових географічних відкриттів.
Негативна оцінка походів полягає у значних втратах людського населення, кровопролитті; посиленні і розповсюдженні антисемітизму, що знайшло свій прояв у руйнуванні синагог, священних книг, переслідуванні євреїв, створенні гетто тощо [6].
Аргументами за негативну оцінку хрестових походів, як з релігійної, так і з геополітичної точок зору, є також і мотиваційна складова цього явища. На християнському Сході, як стверджують дослідники, ніколи не було романтизації професії воїна, лицарської відваги - тобто того, що культивувалося в молодих християнських державах Заходу, які успадкували культ війни від своїх язичницьких пращурів. Молода кров кипіла. Війни в Європі відбувалися постійно. Візантійці ж сприймали війну як сувору необхідність і всіляко намагалися їй запобігти, обираючи між даниною і кровопролиттям - данину варварам. Та й витрати на війну були значно більшими. Завдяки постійній платні вдавалося опанувати цілими племенами і народами, заохотити їх до служіння метрополії. Війна ж уявлялася ганебною справою - результатом програшним, тобто провалом усієї політики. І найбільш ганебною вбачалась війна між християнами [7].
Отже, хрестові походи мали доволі негативні наслідки для всього християнського світу. Була завойована Візантія. Саме вона стримувала ісламський наступ на Захід, приймала удар на себе. Хрестові походи зруйнували тонкий геополітичний баланс. Саме вони породили ісламський фанатизм, нетерпимість до "невірних", викликали консолідацію ісламу. Після хрестових походів ставлення до християн в ісламських державах різко погіршилось.
Чому ж у понятті "санкції" ми чуємо голос святості? Фактично, поняття "санкції" означає "свята справа" або "освячена справа". Можна також погодитись з думкою про те, що в разі неможливості припинити війну, цей засіб спробували скерувати в інше річище - річище заробляння грошей. Перші згадки про святі війни, як вважають аналітики, почалися з християнських монархів Іспанії, що воювали з маврами. Саме тоді була апробована ідея "святої війни". Саме там обіцялося повне прощення гріхів усім загиблим за вивільнення земель від невірних. Зауважимо також, що відпущення гріхів було обіцяно не всім, а тільки тим, хто загине під час битви або в дорозі. Хрестоносці у своїй більшості сприймали проходи, як наближення до Раю [7]. Отже, "свята війна" і дала визначення "санкціям". "Санкціонуй війну за святу справу!", - кредо війни середньовіччя. Чи свята ця справа, чи не дуже свята - вже не має значення. Головне - результат.
Із завершенням Другої світової війни переможці внесли методи санкціонування до Статуту ООН. Повертаючись до санкцій сучасності, зазначимо, що згідно з главою 7 Статуту Рада Безпеки може приймати рішення про силові заходи з метою відновлення міжнародного миру і безпеки. Ці заходи можуть застосовуватись у формі економічних санкцій або міжнародних воєнних акцій. Рада застосовує економічні санкції та ембарго як засіб тиску, якщо світ опиняється перед загрозою і всі можливості залагодити та врегулювати конфлікт вичерпані. Санкції були введені у 1977 році проти апартеїду в Південній Африці і поступово були скасовані у 1994 році. Санкції були застосовані проти Іраку, колишньої Югославії, Лівії, Гаїті, Ліберії, Руанди, Сомалі, сил УНІТА в Анголі, а також проти Судану і Сьєра-Леоне. Нині санкції введено проти Росії як агресора.
Можна погодитися із тим, що санкції поділяють на політичні, економічні, інформаційні, військові. Однак найчастіше застосовуються багатовимірні санкції, що можуть об'єднувати одразу низку напрямів. В історії міжнародних відносин найефективнішою формою санкціонування було визнано ембарго: економічне обмеження торгівлі та фінансів. Універсальними санкціями уявляється блокада: заходи однієї або кількох країн проти порушника миру і стабільності. Агресору блокують всі комунікаційні та інші зв'язки зі світом - повітряні, морські та на суходолі, а також інформаційні. Тобто впроваджується повна ізоляція країни-агресора.
На рівні ООН зазвичай застосовуються економічні санкції, що так чи інакше пов'язані з політичними санкціями. Економічні санкції носять різноманітний характер: від спеціальних заборон до повного ембарго. Уведення санкцій приводить до тиску на конкретну державу, примушуючи враховувати вимоги Ради Безпеки ООН, світової спільноти без застосування сили. Цими питаннями покликана опікуватись спеціальна структура ООН - підгрупа із санкцій. З метою реалізації "Порядку денного для миру", розробленого за концепцією генерального секретаря ООН К. Кофі Аннана, була створена спеціальна робоча група Генеральної Асамблеї ООН для розгляду позицій учасників ООН стосовно країн, проти яких застосовувалися санкції. Це робилося заради захисту найвразливіших верств населення, а також з метою розв'язання економічних проблем, що напряму були пов'язані з наслідками подібних санкцій. Так, за рішенням комісії в Іраку було запроваджено санкційну схему "нафта в обмін на продовольство" [8].
Міжнародні санкції проти Росії. На агресивні дії Росії проти України світова спільнота відповіла політичними та економічними санкціями, що були введені після загарбання Росією частини української території - Криму. Санкції вводилися поступово, вірогідно з розрахунку на можливість припинення російською стороною загарбницьких дій і повернення анексованого Криму. Перший етап санкцій розпочато 6 березня 2014 р., під час якого було призупинено переговорний процес Євросоюзу з Росією та поширено санкції на деяких російських керівників й олігархів. 17 березня 2014 р. ЄС заборонив в'їзд і заморозив активи 21 чиновнику з Росії і Криму. Кількість санкціонованих осіб зросла до 33, серед яких опинилися і колишні перші особи української влади.
До санкцій Євросоюзу приєдналися США. 18 березня - Японія. 19 березня - Австралія. 20 березня США розширили список санкціонованих російських можновладців. До заходів приєдналися Велика Британія, Канада, Нова Зеландія. В квітні США заморозили рахунки 17 російських компаній, що наближені до російського президента. В липні 2014 р. санкціям були піддані компанії військово-промислового комплексу РФ: корпорація "Алмаз-Антей" та концерн "Калашников", НВО "Іжмаш" та "Базальт", НВК "Уралвагонзавод", КБ "Приладобудування". Під дію санкцій також потрапили компанії нафтогазового сектору: "Новатек", "Роснєфть", "Внєшекономбанк", "Газпромбанк". До переліку включено і Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами (АР Крим). ЄС також розглянув питання щодо блокування інвестицій в економіку Криму і закликав всі фінансові інститути утримуватися від фінансування проектів, що прямо чи опосередковано визнають включення Криму до складу РФ. 29 липня 2014 р. Євросоюз увів широкомасштабні санкції, спрямовані проти енергетичного та фінансового секторів, продукції військового та подвійного призначення. Фінансові санкції передбачають обмеження для російських банків щодо їх виходу на кредитний ринок і використання фінансових інструментів з терміном дії понад 90 днів. Також заборонено випуск держбанками євробондів і випуск акцій на користь європейських власників. Обмеження стосувались державних інститутів РФ, корпорацій та агентств з часткою державної власності понад 50%. У сфері енергетики заборонено експорт і реекспорт до Росії високотехнологічного обладнання, США ввели обмеження на експорт товарів і технологій для російських нафтових проектів. Рада Європейського Союзу офіційно прийняла додаткові обмежувальні заходи, збільшивши список санкцій до 95 фізосіб і 23 юросіб. Німеччина призупинила дію угоди про постачання озброєння для військового тренувального табору в Росії. Японія поширила санкції на кілька російських компаній та 40 осіб, а Швейцарія - на 18 російських компаній та 26 осіб. Уряд Канади додав до списку банки ВТБ, "Россєльхозбанк", "Банк Москви" і Російський національний комерційний банк (РНКБ). Санкції також застосовувались проти Об'єднаної суднобудівної корпорації і лоукостера "Доброльот", низки кримських компаній: "Новий світ" і "Массандра", а також власників комерційних портових споруд в Керчі та Севастополі. Австралія також ввела додаткові санкції.
30 липня 2015 р. країни-кандидати на вступ до ЄС: Чорногорія та Албанія; країни, які входять до європейської зони вільної торгівлі: Ісландія, Норвегія і Ліхтенштейн, а також Україна і Грузія приєдналися до декларації Ради ЄС від 19 червня про продовження терміну дії заборонних заходів ЄС проти Криму і Севастополя ще на рік до 23 червня 2016 р. Україна також увела санкції щодо Росії, що стосуються майже 400 фізичних і понад 100 юридичних осіб, заборонила польоти російських авіакомпаній в Україну, серед них "Аерофлот" та "Трансаеро". Також заборонені транзитні польоти через український повітряний простір російських авіакомпаній з товарами військового призначення, російськими військовими та невідомими вантажами. Цей перелік можна продовжувати і продовжувати.
Наслідки спільної захисної політики далися взнаки, як подають інформацію інтернет-ресурси. Внутрішній та зовнішній борг Росії, неможливість доступу до джерел зовнішніх запозичень та падіння цін на нафту призвели до обвалу російського рубля, скорочення економічних показників окремих компаній тощо.
Серед найрозповсюдженіших форм санкціонування Європейський Союз застосовує вибіркові, чітко спрямовані ("точкові") форми проти конкретних осіб, груп і організацій. Хоча в межах Спільної зовнішньої політики і політики безпеки (СЗПБ) можуть бути застосовані й інші варіанти. Як наприклад, заборона експорту та заборона імпорту навіть для окремих товарів: нафта, деревина або алмази; заборона на надання брокерських, фінансових послуг, технічної допомоги; заборона інвестицій, інших фінансових обмежень тощо.
На превеликий жаль, далеко не всі країни підтримали санкції. Серед таких - Словаччина, Чехія, Угорщина, Сербія, Фінляндія, Італія, Кіпр, Греція, Австрія. Важко повірити в те, що зазначені країни, швидше їхні керівники доволі швидко забули всі історичні (територіальні, політичні, економічні, гуманітарні) приниження гідності власних народів у недалекому минулому як з боку російської, так і радянської імперій, проігнорували думку власних громадян, що виступали з протестами проти владної політики підтримки російського керівництва. Деякі країни у цій складовій політики намагаються враховувати інтереси власних громадян, як, наприклад, Велика Британія, що є привабливим об'єктом для постійного інтересу російських олігархів, які скуповують нерухомість у самому Лондоні і передмістях британської столиці. Так, 2% покупців житла в Лондоні є російські заможні громадяни, а 9,1% продажів на рік здійснюють знову ж таки громадяни з Росії та СНД [9].
Відповідне рішення про необхідність підтримки України шляхом продовження антиросійських санкцій у 2017 році закріплене в документах Європейського Союзу. Керівництво ЄС підкреслило, що поки всі пункти мінської угоди не будуть виконані, обмежувальні заходи залишаться чинними. Отже, скасування санкцій проти Росії відбудеться тільки після того, як будуть виконані мінські домовленості. Про це заявили голова Європейської Ради Дональд Туск і голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер на саміті G20 [9]. Особливим проявом солідарності у боротьбі з агресором стала політика країн Балтії, Польщі і Болгарії,адже ці держави найсильніше постраждали від російського ембарго, зокрема Естонія і Литва послідовно наполягають в межах ЄС і НАТО надати Україні зброю. "Вибір простий, - говорить Президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес, - або озброєння Україні, або перемога Росії". Країни Балтії відстоювали і відстоюють збереження територіальної цілісності України, засуджують російське втручання у внутрішні справи Української держави, закликають до мирного врегулювання політичних суперечок, надають відповідну допомогу. Президент Литви Далі Грібаускайте підкреслює: "Сьогодні зрадити український народ рівносильне тому, що ми зраджуємо себе, тому що після України ми будемо наступними" [10]. Варшава також пропонувала відключити Росію від міжнародної платіжної системи SWIFT і ввести ембарго на купівлю російського вугілля. На думку американського фінансиста та інвестора Джорджа Сороса, "якщо Євросоюз не підтримає Україну, і вона програє у своїй боротьбі, Європі доведеться захищатися. І ціна такого захисту - у фінансовому і загальнолюдському сенсі буде набагато значнішою, ніж ціна допомоги Україні" [11].
Російське зовнішньополітичне відомство всіляко намагається не тільки виправдати загарбницьку політику, а й обґрунтувати "незаконність" санкцій. Залишимо питання політичної і дипломатичної порядності на суд історії. Водночас нагадаємо, що вся радянська, а поспіль і російська школа міжнародного права у питаннях режиму санкцій і механізму їх впровадження спирається на роботи саме українських дослідників: Володимира Андрійовича Василенка та Ігоря Івановича Лукашука – корифеїв вітчизняної школи міжнародного права і засновників кафедри міжнародного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Повертаючись до їхньої думки, зазначимо: застосування міжнародно-правових санкцій є наслідком і спричинене порушенням прав потерпілих суб'єктів [3].
Список використаних джерел:
1. Українська Вікіпедія - Вікіпедія. - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1% .
2. Definition of sanction noun from the Oxford Advanced Learner's Dictionary. - www.oxfordlearnersdictionaries.com/definition/english/sanction_1.
2. [Сountable, usually plural] sanction (against somebody) an official order that limits trade, contact, etc. with a particular country, in order to make it do something, such as obeying international law. - Режим доступу: https://www.google.com.ua/webhp?sourceid=chrome-instant&ion=1&espv=2&ie=UTF-8#q=sanctions.+oksford+vocabulary; http://www.oxfordlearnersdictionaries.com/definition/english/sanction_1.
3. В. А. Василенко. Международно-правовые санкции. Киев: Вища школа, 1982. - С. 48. - www.law.edu.ru/article/article.asp.
4. No battles were fought, no cities besieged and no crusades commenced to further the expansion of Buddhism. - The Crusades were a series of religious wars fought between Christians and Muslims over control of the Holy Land. Traditionally, they took place between 1095 and 1291. - https://simple.wikipedia.org/wiki/Crusades.
5. Historians now, however, tend to view the Crusades as only one, albeit significant, factor in Europe's development / Britannica Lists & Quizzes. - https://www.britannica.com/event/Crusades/The-results-of-the-Crusades; Effects of the Crusades. - http://www.lordsandladies.org/effects-of-crusades.htm
6. Author: Linda Alchin Name of Website: The Middle Ages Retrieved : e.g. March 2015 from <www.lordsandladies.org>Name of page: The Middle Ages. - www.lordsandladies.org;
Positive/Negative Effects of the Crusades. - https://quizlet.com/61718011/positivenegative-effects-of-the-crusades-flash-cards/; Vidya Sapthotharan. What were some negative outcomes of the Crusades? - https://www.quora.com/What-were-some-negative-outcomes-of-the-Crusades.
7.What were the negative effects of the Crusades? - https://www.reference.com/history/were-negative-effects-crusades-36f9ca70a03b328d; Див.: Ловушка "Святой войны" Журнал: № 9 (41) сентябрь 2006: http://foma.ru/lovushka-svyatoj-vojnyi.html. Якою є правда про хрестові походи? Джерело: CREDO: http://credo.pro/2014/09/123328.
8. Аннан, Кофи Атта. - https://lenta.ru/lib/14163373/full/
9. EU sanctions against Russia over Ukraine crisis. –
https://europa.eu/newsroom/highlights/special-coverage/eu-sanctions-against-russia-over-ukraine-crisis_en. tyzhden.ua/News/154488 Рішення ЄС про продовження санкцій проти Росії набуло чинності
10. Естонія. Сусід мого сусіда... - Міжнародна політика - https://dt.ua/international/estoniya-sosed-moego-soseda-_html; Людмила Д. Чекаленко. Стратегічне партнерство: набутий досвід, реалії сьогодення (стислий огляд). - UA Foreign Affairs. 29 лютого 2016р. - https://www.facebook.com/112392788872170/photos/ pb.112392788872170.-2207520000.1457288933./801455816632527/?type=3. Л.Д. Чекаленко. Зміна парадигми стратегічного партнерства. - http://elibrary.ivinas.gov.ua/57/1.pdf
11. У Кабінеті міністрів України оприлюднили дві постанови про санкції у відповідь на зупинення Росією угоди про зону вільної торгівлі СНД щодо України з 1 січня 2016 року. http://tyzhden.ua/News/155265; детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/world/ 1092256-soros-sanktsiji-dayut-mojlivist-putinu-grati-jertvu-anglo-saksonskogo-svitu-ta-naroschuvati-sili-rivni-ssha.html.
|
